Популярные сообщения

среда, 20 апреля 2011 г.

Студентське відпрацювання: заслання на каторгу чи підтримка держави


Батьківщини вклала гроші в твоє навчання, тому маєш повернути три роки на її благо. Студенти-бюджетники, особливо випускних курсів, по-різному сприймають такі обов’язкові вимоги до навчання за бюджетом. Частина вважає це перевагою, оскільки принаймні у такий спосіб вдасться працевлаштуватися. Більшість каже, що якщо відпрацювання є обов’язковим, то краще навчатися в приватному виші, і працювати там, де заробітні плати вищі. Та й три роки жити на мінімальну зарплату не надто просто. Разом із тим, є ще одна сторона навчання за державним замовленням – якщо студент не відпрацював три роки, може отримати штраф. Наскільки правомірні такі рішення і як бути студентам-бюджетникам, з’ясовував портал osvita.com.
«Листи щастя»
Минулого тижня кілька десятків харківських студентів отримали так звані «листи щастя» - керівництво вищих навчальних закладів у такий спосіб нагадало студентам про обов’язкове відпрацювання за місцем призначення. У листах йшлося, що у разі відмови  студент буде змушений відшкодувати державі витрати на навчання.
Реакція міністерства на «щастя»
Директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ярослав Болюбаш в ексклюзивному коментарі osvita.com повідомив, що такі дії Контрольно-ревізійного управління, котре приймає рішення щодо штрафів, із одного боку, є неправомірними. Справа в тому, що у такому випадку порушується Конституція України. 
«Це пов’язано з тим, що КРУ посилається на постанову Кабінету Міністрів, яка була прийнята ще в 1996 році. І її прийняття на той час базувалося на ті нормативи, які існували. Однак часи змінилися. А за 15 років цей документ жодного разу не змінювався, не трансформувався, незважаючи на те, що вносилися зміни до Закону України «Про вищу освіту» та до ряду інших законодавчих актів. І на сьогодні сталося так, що ця постанова входить у законодавче протиріччя. Тому що сьогодні запровадити у тому форматі дію тієї постанови, це значить, що треба свідомо орієнтувати керівників вищих навчальних закладів на те, щоб вони просто порушували, в першу чергу, Конституцію України і ряд інших законів», - зазначив Ярослав Болюбаш.

На руку державі = на користь студенту
Як повідомив начальник відділу моніторингу вищої освіти МОНмолодьспорту Микола Фоменко, пропозиції міністерства щодо врегулювання питання про відпрацювання надсилалися вже вісім (!) разів. Однак, як каже держслужбовець, у цьому випадку має бути консолідована робота з іншими відомствами. «Це положення треба погоджувати разом із Міністерством праці, Мінекономіки та Мінфіном», - зауважив Микола Фоменко.
За словами начальника відділу моніторингу вищої освіти, у МОНмолодьспорту підготований проект розпорядження Кабінету Міністрів, на підставі якого у всіх вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації створили підрозділи сприяння працевлаштуванню випускників і студентів. «Це є не уніфікована структура, однак це центр, який займається моніторингом вакансій на ринку праці кожного регіону. Як на практиці ми бачимо це? Студент на випускному курсі звертається до цього центру і просить допомогти знайти йому роботу. При цьому вказує свої критерії. Вони (випускники, - Ред.) вже дорослі люди і знають, чого хочуть. Думаю, і самі роботодавці будуть зацікавлені в цьому», - розповів Микола Фоменко.
На запитання, як бути випускнику, якщо керівництво університету змушує відпрацьовувати три роки у державній установі, працівник міністерства відповів, що з цього приводу проводиться ретельна робота з керівниками. «Наприкінці минулого року ми підготували керівникам вищих навчальних закладів лист щодо того, щоб вони припинили вимагати від студентів обов’язково працевлаштування у державних структурах за спеціальністю. На практиці це виходить так: приходить заступник декана і каже, що всім потрібно принести довідку про працевлаштування. І от випускники мають принести цю довідку, що їх беруть на роботу. Після цього деканат, університет звітує, що у нас таке гарне працевлаштування. На жаль, насправді, це не так. Ця довідка зазвичай купується. І якщо вони сподіваються, що ми будемо закривати на це очі, то цього не буде. Ми бачимо і знаємо, як це все робиться. Це все формалізм чистої води», - зазначив експерт.
Микола Фоменко наголосив, що попри те, що питання про відпрацювання не може бути вирішеним упродовж кількох днів, «міністерство від своєї позиції не відступить». «Тому,  що іншого шляху я просто не бачу. Випускникам треба допомогти. І взагалі я не розумію, чому ставлять такі вимоги: випускникам треба відпрацювати три роки. Чому не чотири, не п’ять? Випускникам профтехучилищ, наприклад, треба відпрацювати два роки. Цього я не можу зрозуміти. У заслання відправити дитину, як це можливо? Держава повинна заохотити випускника працювати в селі чи на державній службі», - наголосив посадовець.
І за, і проти
Лідер Всеукраїнської молодіжної організації «Совість і Надія України» Володимир Крейденко дивується, чому подібне зауваження з’явилося лише цьогоріч, адже невідповідність у правовому полі існує ще з 1996-ого року. «Однак моя позиція – відпрацьовувати треба, тому що держава вкладає в тебе гроші, отже і ти повинен віддячити державі. Проте має бути створений чіткий механізм цього відпрацювання. Наприклад, чому студенти мають відпрацьовувати три роки, не два чи чотири? Це ж ніде не визначено. Це як палка з двома кінцями. Інший бік: чому потрібно працювати три роки на одному місці, навіть якщо в державній установі? Можуть змінитися обставини. Людина переїхала в інше місто, або у цьому ж місті запропонували роботу з кращими умовами, але при цьому це справді державна робота. Ще одне зауваження: чому студенти не можуть працювати в приватних структурах, вони ж також сплачують податки? Нюансів багато, і їх потрібно врахувати в новому Законі «Про вищу освіту», аби потім не виникало подібних колапсів».
Член національного комітету кампанії «Молодіжна варта: молодь за вами спостерігає!», провідний експерт Інституту Політичної Освіти Олександр Солонтайрадить тим, що хто виступає за ідеї відпрацювання, почитати Конституцію України. «В ній чітко сказано: вища освіта в Україні безкоштовна на конкурсних засадах. Отже, людина, котра отримала право здобувати вищу освіту за державним замовленням, вона пройшла конкурсні засади. Адже не всі отримують безкоштовну освіту, а лише ті, які виконали умови Міністерства освіти і науки. Таким чином, якщо людина отримала на конкурсних засадах право навчатися за державним замовленням, про яке відпрацювання може йти мова?», - каже Олександр Солонтай.  
Член «Молодіжної варти» зауважив, що у випадку з відпрацюванням не можна досягти потрібного для держави результату. «Хай влада створить нормальні умови роботи в бюджетних установах, заохотить, вирішить базові проблеми і тоді не потрібно буде нікого заганяти. Нікого не треба змушувати відпрацьовувати. Люди самі будуть на конкурсних умовах боротися за таке місце роботи. Людина, яка отримала вищу освіту, – це вже розумна людина, молода, освічена 22-23-річна людина. Я вважаю, що повинен бути механізм, побудований на чесності, на демократії, на ринковій економіці, заохоченні Будь-яка робота, яка робиться з примусу, є неякісною», - зазначив член молодіжної організації.
«Я абсолютно впевнений, що всі студенти після закінченнябудь-якого вишу мають працювати. Для того вони й отримують спеціалізацію, певні професійні навички і знання. Однак мова про всілякі закріпачення взагалі не може йти. Проте треба передбачити здорові норми, які дозволять, по-перше, проходити виробничу або іншу практику, і таким чином краще готуватися до працевлаштування. По-друге, передбачити можливість відпрацювання не «по рознарядці», а за пропозицією від держави щодо роботи в кількох інституціях. Бо вносити формалізм як імітацію – це злочинно. Я сам закінчував виш і розумію, як ці всі довідки видаються, і таких майже 90 з копійками відсотків. І це врешті-решт призводить до того, що маємо таку саму оманливу і неправдиву систему освіти», - наголосив голова ВМГО «Студентська республіка», Голова Народно-демократичної ліги молоді Павло Вікнянський.

Устами студентів говорить істина?
Ірина, ПНПУ імені К.Ушинського (Одеса)
«До останнього часу ситуація з 3-річним відпрацюванням сприймалася студентами-бюджетниками як належне. Ніхто не замислювався, що може бути інакше, принаймні я таких випадків не знаю. Тому особисто у мене ця ситуація викликає обурення і купу запитань до студентського самоврядування, до керівництва вузів і до міносвіти. Про кількість марно витрачених державою грошей на освіту бюджетників та про кількість грошей на хабарі заради «липових довідок» я взагалі мовчу».
Роман, ЧНУ ім. Ю.Федьковича (Чернівці):
«Вважаю, що відпрацювання потрібно. Ну, хоча би для того, щоб мати якийсь старт. Більшість роботодавців одразу хочуть бачити випускника з досвідом роботи. А де його взяти? Тому ці три роки – це добрий фундамент для старту. Але інше питання: як отримати направлення у хороший навчальний заклад, а не в сільську школу, яка за сотні кілометрів від обласного центру і де можливостей для розвитку не так багато».
Остап, ЛНУ ім. І.Франка (Львів):
«Звичайно, я розумію цю ситуацію, яка роками не вирішується. І, ясна річ, що це не є нормально. Ймовірно, треба знайти якісь види, способи, механізми повертання коштів державі. Але саме такі методи - висилання за направленням кудись ген-ген - нікуди не годиться, бо є примусом, якого не повинно бути».
Іван, РДГУ (Рівне):
«Вважаю це прийнятним у тому випадку, коли держава може забезпечити молодому спеціалістові достойні умови праці і проживання. Були такі варіанти, коли моїх колег, які колись закінчували медколедж, відправляли на роботу в далекі села, де у ФАПі були лише гумові чоботи, або коли випускників педагогічних вузів направляють у села на півставки і доводиться жити у якійсь«врємянці», у якій електрика була ще може за часів Брєжнєва».
Не такий страшний вовк, як його малюють?
Нещодавно у прес-службі МОНмолодьспорту  надали роз’яснення керівникам вишів, реагуючи на інформацію, що з’явилася у ЗМІ, щодо вимагання окремими ВНЗ грошей від випускників-бюджетників, які не відпрацювали три роки за місцем призначення.
«Будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірними, тому що відсутні правові механізми, які б зобов’язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання», – зазначається в документі.
Можливо, не такий страшний вовк, як його малюють. Якщо випускник хоче працювати в державній установі, то чому ні? Однак якщо випускник знайшов кращу роботу, приміром, у приватній структурі, то для чого псувати три роки його життя заради, наприклад, тієї ж сільської школи?
Після пояснень експертів стає зрозумілим, що відпрацювання не належить до категорії «обов’язкове». Однак після думок молодих лідерів та студентів виникає чергове запитання: як зробити відпрацювання не каторгою, а підтримкою держави. Разом із цим очевидним залишається одне: у новому законі «Про вищу освіту» й одні, й інші думки мають бути враховані. 
Автор: Леся Куруц
osvita.com

пятница, 15 апреля 2011 г.

Cтуденти-бюджетники обійдуться без трирічного відпрацювання


Міносвіти спростувало інформацію щодо необхідності трирічного відпрацювання студентами-бюджетниками

Прес-служба Міносвіти надала роз’яснення керівникам вишів, реагуючи на інформацію, що з’явилася у ЗМІ, щодо вимагання окремими ВНЗ грошей від випускників-бюджетників, які не відпрацювали три роки за місцем призначення.Міністерство світи і науки, молоді та спорту надало роз’яснення керівникам ВНЗ України щодо питань працевлаштування випускників, що вчились за рахунок бюджетних коштів, повідомляє ІА «Світ освіт».
«Закон (закон України «Про вищу освіту» - ред.) не містить умов про обов’язковість трирічного відпрацювання та відшкодування у встановленому порядку до державного бюджету вартості навчання. Не зазначено у законі й те, що вищий навчальний заклад зобов’язаний гарантувати випускникові його працевлаштування, в обов’язки вищого навчального закладу входить сприяння працевлаштуванню своїх випускників», – зазначено у роз’ясненні.
«Будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірними, тому що відсутні правові механізми, які б зобов’язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання», – зазначається в документі.

среда, 6 апреля 2011 г.

Жарти з зірками, або як «дістати» зірку першого квітня


1 квітня – День сміху, день жартів, день розіграшів. Мабуть, кожен із нас, хоч раз у житті або над кимось пожартував, або сам ставав жертвою розіграшу. Люди розігрують один одного по-різному. Хтось вигадує найдивовижніші речі та затрачає на підготовку першоквітневого жарту ледь не місяць, а хтось віддає перевагу простим жартам. А як святкують 1-ше квітня зірки? Наскільки важко розіграти творчу особистість? І що особливого у жартах по-зірковому? Про все це дізнавався портал Єдине освітнє інформаційне вікно osvita.com.
Василь Бондарчук, співак: «Жарти повинні бути добрими»
Якось останніми роками всі забувають це робити. Раніше якось жартували частіше, було достатньо весело. Але якось так по-злому жартували. Якісь проблеми придумують, якісь ситуації курйозні. Останнього разу друзі мене саме так і розіграли. Забрали в мене ключі і відігнали мою машину до сусіднього подвір’я. Ми вийшли (потрібно будо їхати на вечірку), опа – а машини немає. Я шокований, думав викликати вже даїшників, міліцію, щось уже робити. Але потім у найкритичніший піковий момент цього всього дійства все-таки друзі повернули ключі і ми пішли до машини. Злі жарти, вони в принципі хороші, але повинні бути в міру. На друзів я не образився.
Насправді, ми добре повеселилися, посміялися. Потім тижнів два мене підколювали, але я це запам’ятав. І тепер, якщо я виходжу і немає машини, то я вже не панікую. Думаю так, сьогодні першого квітня немає, але може це хтось пожартував.
Олег Собчук, лідер гурту «С.К.А.Й» : «Після того, як друзі розіграли з воєнкоматом, я завжди готовий до 1-го квітня»
Одного разу із воєнкоматом друзі розіграли. Я реально потім другого квітня підійшов у воєнкомат. І зрозумів, що мене туди ніхто не викликав, і ще зрозумів, що, в принципі, і не треба було викликати. Ну, так вийшло. Це один раз так було в житті. Після того, я вже був готовий до першого квітня.
Андрій Джеджула шоумен, телеведучий: «Найкраще мене розіграв Григорій Суркіс»
Мене намагалися, звичайно, розігрувати, але це не так легко насправді. Я такий дуже підозрілийзавжди. Були, звичайно, розіграші. Мої співробітники найчастіше жартують. У мене дуже творчий колектив «Джеджула Мюзік», це моє івент-агенство. Ось вони періодично намагаються яким-небудь чином мене розіграти. Дивними дзвінками, дивними домовленостями. Одного разу мене дуже добре розіграв Григорій Суркіс. Він зателефонував мені і говорив зовсім іншим голосом. Я повністю повірив у те, що якийсь захід потрібно вести, що це його друг, який не говорить гарно російською. Але єдиний був мінус. Я записав телефон, з якого він до мене раніше дзвонив. Це була єдина його помилка, але у мене паніка декілька секунд тривала. Ну півхвилини, хвилину я точно не здогадувався. Може, він дав трубку. Може, вони десь поруч перебувають. Так що це було дуже ефектно в один момент. Такі люди, і ти думаєш, а раптом я зараз почну казати: «Так-так, розігруйте», а вони зовсім не жартують. Звідкіля я знаю, є у них почуття гумору чи ні. Виявляється, у серйозних людей є чудове почуття гумору.
Дядя Жора (Вадим Мічковський), шоумен: «Наді мною постійно намагаються пожартувати, навіть футболісти»
Мене постійно намагаються розіграти. Я навіть перестав уже це робити. А мене постійно хоче хтось розіграти. Тому першого числа налаштовуюся на свято завчасно. Я собі навіть нагадування ставлю на мобільному «Нікому не вірити!». Тому якщо якісь дзвінки, то я відразу не вірю. Мої друзі мене якось розіграли першого квітня. Ми зазвичай працюємо першого квітня у професійне свято. Тому був дзвінок із Донецька: «Доброго дня. Ми телефонуємо за дорученням важливих осіб. Ми б хотіли бачити сьогодні вас у нас на концерті у Донецьку». Я кажу, вибачте, але ми працюємо зараз в Запоріжжі чи в Києві. Вони мені кажуть: «Ви не розумієте, ми дуже Вас просимо, гонорар ми збільшуємо в п’ять разів, за вами прилетить літак…». Грубо кажучи, це такі умови, від яких важко відмовитися зразу. Я вже почав сумніватися. Це все було ще в команді КВН. І я майже вже погодився. Кажу, що в принципі ми готові. З організаторами домовимося, там заміну зробимо, організаторам заплатимо гроші, аби не ображалися. «Все, – кажу, – ми готові виїжджати, збираємо валізи, де нам збиратися? В якому аеропорту?». А мені у відповідь: «Розслабтеся, це був жарт». Це виявилися наші друзі футболісти. Ми віримо, бачите, віримо.
Вадим Красноокий, соліст гурту Mad Heads XL, допоміг друзям розіграти фанів.
Зараз рідко розігрують. Якось мої друзі організували неіснуючий концерт. Зробили афіші, розвісили їх. Сам концерт мав бути у клубі, де збирається «тусовка» неформалів. Потім прийшли подивитися, як люди будуть реагувати. На концерті, окрім мене були заявлені й інші співаки. Друзі мене не розігрували, бо я їм сам допомагав організувати цей концерт.
Коля Серга, учасник «Фабрики зірок», покарав розіграшем барабанщика за запізнення
Це було дуже давно, це були примітивні жарти, тому, що ми були в школі. Барабанщика нашого якось розіграли. Але не скільки розіграли, скільки покарали. Він у нас дуже любить спізнюватися на репетиції, і якось він взагалі не приїхав на репетицію. Сказав, що у нього якісь додаткові роботи в іншому місті. Ми його покарали. Ми йому подзвонили і сказали: «Пашка, у нас зйомки кліпу в Ірпені, о сьомій ранку». А він бідолаха поїхав. О дев’ятій він дзвонить: хлопці, а ви де? Ми сказали: «Пашка, у нас відмінилося все, вибач». Йому довелося повертатись із Ірпеня назад на роботу. А так – ми дуже милі і добрі. Ми нікого не розігруємо і нікого не ображаємо.
Фагот, вокаліст групи «ТНМК»: «Мене бояться розігрувати»
Якщо чесно, то мене якось ніколи ніхто серйозно не розігрував. Не жартували зі мною так, щоб мені було не по собі. Напевно, бояться.
Автор: Олеся Люлька,
журналіст порталу osvita.com