Популярные сообщения

понедельник, 30 мая 2011 г.

Ірина Гагаріна: «Чому розповідати іноземцям про переваги навчання в Україні – аморально?»



Українську освіту за кордоном вирішили пропагувати. Для цього був створений відеоролик про навчання в Україні. Як відеоматеріал рекламуватиме українську освіту, скільки це коштує, хто виконавець замовлення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту і чому інформація про відеоролик отримала негативне забарвлення у більшості ЗМІ – в ексклюзивному інтерв’ю з директором ДП «Інформаційно-іміджевий центр» Іриною Гагаріною.
Ірино Вікторівно, розкажіть про створений відеоролик. Яка його мета? Де він транслюватиметься?
Як відомо, міжнародний ринок послуг характеризується багатомільйонним обсягом і високою конкурентністю. На сьогодні Україна має приблизно 1% на цьому ринку і посідає 10-е місце в світі за цим показником. Але має всі можливості для збільшення своєї частки на цьому ринку, перш за все – формування конкурентоспроможної пропозиції  щодо отримання вищої освіти в Україні для іноземців і її активним просуванням у цільових країнах. Ефективність проведення відповідних рекламно-інформаційних заходів потребує застосування сучасних і якісних матеріалів, у тому числі і відеофільмів.
Чи варто державі витрачати кошти на такі рекламні матеріали? Варто настільки, наскільки важливим є для нашої країни пропагування її привабливості для іноземних інвесторів, туристів і тих, хто вирішить отримати в Україні вищу освіту. Наскільки важливим є для економіки України отримання багатомільйонних валютних надходжень, у тому числі й від експорту освітніх послуг на зовнішні ринки.
Створені відеоматеріали призначені для використання під час рекламної кампанії з набору іноземців на навчання в Україні, яка триватиме з липня по жовтень 2011-го року. Серед заходів рекламної кампанії плануються також трансляції рекламних роликів на місцевих каналах телебачення цільових країн.

Нещодавно у ЗМІ прозвучала інформація, що вартість відеоролика становить 918 тисяч гривень. Що входить у цю суму? Це лише один трихвилинний ролик англійською мовою?
Тим, хто має досвід у кіновиробництві і, зокрема, у виробництві рекламних відеопродуктів, відомо, що оцінка вартості створених відеоматеріалів не може здійснюватися виключно на підставі їх демонстраційної тривалості. Поважні торгові бренди витрачають сотні тисяч доларів на 15-30-ти секундні ролики, приділяючи пріоритетну увагу їх якості і, найголовніше, – донесенню потрібної інформації до цільової аудиторії.
Оскільки рекламно-іміджеві відеоматеріали з привабливості отримання освіти в Україні для іноземців були призначені для міжнародного використання, пріоритетними умовами їх створення були висока змістовна і технічна якість, здатність донесення необхідних меседжів до цільових аудиторій. Окрім того, вони мали бути створені у гранично короткі терміни: три тижні на повний цикл. Зрозуміло, що виконання таких завдань було можливим тільки при залученні високоосвічених фахівців. Режисером відеоматеріалів був Олександр Стеколенко, оператором – Михайло Марков. Ці імена добре відомі всім в Україні, хто має відношення до кіновиробництва.
У вартість відеоматеріалу, на основі якого був створений трихвилинний відеоролик, входить повний цикл його створення, починаючи з режисерського сценарію, знімальні роботи на 4-х регіональних локаціях, на 9-ти майданчиках, кастинг акторів для постановочних сцен, переклад, озвучування та постпродакшн.
Відеоматеріали створені трьома мовними версіями: українською, російською (для цільових регіонів країн СНД) та англійською (для інших регіонів).
Яка компанія виконувала замовлення МОНмолодьспорту? Вона виграла відповідний тендер?
Була проведена тендерна процедура закупівлі одного Виконавця – Місії «Україна-відома». Закупівля послуг проведена з урахуванням усіх вимог діючого законодавства. У цієї організації великий успішний досвід таких проектів, унікальний футаж. Його використовували, наприклад, під час проведення «Євробачення» в Україні. Їх презентаційні відеофільми про Україну для інших відомств та установ свого часу були зроблені на високому професійному рівні. За результатами співпраці з Місією «Україна-відома» ми не маємо нарікань на їх роботу: в дуже стислі терміни вони видали якісний продукт, в якому витримані всі необхідні PR-стандарти.

Чи готували у попередні роки рекламні ролики про навчання в Україні? Якщо так – хто виконував завдання відомства?
Такого проекту у попередні роки ще не було. Це перша спроба, і ми вважаємо її вдалою. Багато говорили, що це необхідно: і в пресі, і представники українських ВНЗ і компаній, що спеціалізуються на наборі іноземних студентів. Що ж до гучної уваги до цього проекту з боку ЗМІ або наявності критичних зауважень, то це – нормальний процес у відкритому суспільстві.
На Вашу думку, навіщо і за скільки має бути відео для освіти?
Мовою цифр це виглядає так: сьогодні в українських ВНЗ навчається 44 тисячі іноземних студентів. Вони приносять в бюджети своїх ВНЗ більше 120-ти мільйонів доларів на рік. Окрім цього, витрачають на життя не менше 300-от доларів на місяць. Сумарно це дає економіці країни не менше 182-ох мільйонів доларів щороку.
Якщо до 2012-ого року кількість іноземних студентів збільшиться до 50-и тисяч, то система освіти України отримуватиме на рік ще понад 12 мільйонів доларів, а інші освітні галузі економіки - 21,6 мільйона доларів відповідно. Загальна сума «освітніх інвестицій» у країну становитиме 271,6 мільйона доларів на рік.
То ж чи варто робити зусилля і вкладати гроші країни в те, щоб агітувати іноземців навчатися в Україні? Раджу усім порахувати самостійно, але краще - поквапитися з розрахунками, оскільки інші країни вже давно це прорахували.
Як Ви вважаєте, як краще зацікавити іноземців приїхати навчатися до нас?
Напевно, гарний рекламний хід – показати їм невелике і дешеве відео про Україну українською мовою. Не важливо, що вони її не вивчили і нічого не зрозуміють, але нехай знають: все, що про Україну – виключно українською.
Скільки ж Україна може дозволити собі витратити на таке рекламне відео, щоб довести іноземним громадянам: Україна – це саме та країна, в яку вони хочуть привезти свої «навчальні» валютні гроші? А це за п’ять років навчання для 44-ох тисяч іноземних студентів близько 1,2 мільярда доларів.
У 2011-2012 навчальному році українські ВНЗ відчують проблему катастрофічного недобору студентів через малу кількість випускників шкіл (196 тисяч цього року проти 338-и тисяч минулого), що потягне за собою скорочення бюджетів ВНЗ і зменшення учбового навантаження викладачів.
Саме тепер наші ВНЗ були б так раді студентам-іноземцям, але… витрачати гроші, щоб розповісти їм про переваги навчання в Україні – аморально.
Усім зрозуміло, навіщо бізнес витрачає гроші на рекламу, а думка, що країна може (і повинна!) рекламувати себе для інвесторів, туристів і тих, хто може приїхати до нас на навчання, чомусь нас так  обурює. Напевно, знову справа в політиці…
Автор: Леся Куруц

четверг, 26 мая 2011 г.

Як зірки «Останній дзвоник» святкували


Наближається свято «Останнього дзвоника» та випускні вечори. Для кожного випускника – це знакова подія у житті. Закінчується дитинство і починаються перші кроки у дорослому житті. Випускники ретельно та завчасно почали готуватися до цього свята. Хлопці із вчорашніх бешкетників перетворюються на справжніх джентльменів. А дівчата прискіпливо обирають сукні та вигадують нові зачіски, щоб бути найчарівнішими леді на святі. Кожна сьогоднішня зірка теж колись ходила до школи і в неї теж був випускний вечір. Як же святкували «Останній дзвінок» зірки? Що їм найбільше запам’яталося? Про це дізнавався портал osvita.com.
Міка Ньютон, учасниця Євробачення-2011 року: «Не зупинятися за жодних обставинах, а вперто йти до цілі» 
Співачка зазначила, що відразу після дев’ятого класу, вступила до  естрадно-цирковий коледжу в Києві. Через це у Міки Ньютон не було випускного вечора в одинадцятому класі. Однак співачка вирішила організувати випускний для своїх однокласників самотужки, тому що вона завжди була в школі як «педагог-організатор». Співачка сама знайшла ресторан, домовилася про святкування, придумала конкурси та розваги.
«У нас після дев’ятого класу був випускний не гірший, ніж у інших після одинадцятого: з розкішними сукнями, з рестораном та із зустріччю світанку. Все чинно, благородно – як  і повинно бути. У мене була красива довга сукня рожевого кольору, яку мама привезла із закордону», – згадує цьогорічна представниця «Євробачення».
На запитання кореспондента osvita.com, чого б співачка побажала випускникам, Міка Ньютон відповіла: «Цілеспрямованості і сил. У мене є такий чудовий дивіз «Завжди рухатися вперед!». За жодних обставин не зупинятися, як би не били ногах, як би не говорили, що ти поганий, що ти чогось не вмієш. Ти мусиш іти до цілі і ніколи не зупинятися».
Сашко Положинський, гурт «Тартак»: «Раджу випускникам йти за своєю мрією»
«Наскільки я пам'ятаю, ми були останніми випускниками в Україні, які закінчували школу в 10-му класі, а не в 11-му. Я начепив на себе всі значки, які заробив за час навчання в школі – жовтенятську зірочку, піонерський та комсомольський значки, юний інспектор руху, юний пожежник, ще там якісь. І мені хтось із учителів зробив зауваження – мовляв, я знову «випендрився» .
Випускникам раджу йти за своєю мрією, не слухати чужих порад, рекомендацій і так далі, а вибирати той шлях у житті, який приваблює їх. Людина повинна бути щасливою. А для щастя вона повинна реалізовувати свої мрії. А мрії збуваються».

Джамала, співачка: «Скромність та стиль – перш за все»
«Я закінчувала 10-11-тий класи екстерном, тому що вступила до музичного училища. Тому класичного шкільного випускного в мене не було.
Усім дівчатам, які випускаються в цьому році, я хочу побажати незабутніх вражень в останнє літо дитинства. А що стосується випускного балу, моя порада – обійтися без пафосних зачісок і суконь, посипаних стразами. Скромність і стиль – перш за все».


Олександр Кварта,  півфіналіст шоу «Україна має талант»: «Випускний має бути романтичним»
Співаку вдалося зробити випускний вечір своєї коханої справді незабутнім та романтичним. Олександр підкорив серце своєї майбутньої дружини піснею «Сеньйорита, я влюблён». І на очах у однокласників, вчителів та гостей свята освідчився своїй теперішній дружині.
А от власний випускний вечір, як каже Олександр, пригадати важко, оскільки йому було лише 15 років, і він закінчував лише дев’ять класів.
«Більша частина моїх однокласників хотіли просто напитися шампанського, оскільки на випускний батьки не забороняли це робити. Тому мені було нудно і не цікаво. Мені здається, шампанського не потрібно, щоб відчути свято. А ось через чотири роки, після закінчення Лебединського Педагогічного училища, у нас був набагато цікавіший і романтичніший випускний вечір. Ми всією групою спілкувалися і співали пісні під гітару всю ніч, а після пішли зустрічати світанок на «Лебедине» озеро. Я з задоволенням переглядаю іноді свій старий альбом, де є знімки з цього випускного. З посмішкою згадую своїх друзів із училища. Я думаю, секрет випускного вечора – в гарній і дружній компанії».
Тамерлан, співак: «Останній дзвінок – найважливіший день у житті»
«Думаю, для кожної людини найважливіший день – це «останній дзвоник». Саме в цей момент ти розумієш, що торкаєшся дорослого життя, саме в цей момент розумієш, що те шкільне житт як і все, що з ним пов'язано, залишилося в минулому. Саме в цей день розумієш, що ти вже дорослий.  Святкували, які всі випускники.Спочаткугуляливстрічкахвипускників містом, апотімвсвяткували одному з ресторанів. Хочеться побажати випускникам успіхів та досягнення своїх цілей і, звичайно, міцного здоров'я ».
Автор: Олеся Люлька

За креативність учнів платитимуть гроші - конкурс


Портал Єдине освітнє інформаційне вікно України osvita.com разом із компанією Asept розпочинають акцію для школярів, повідомляє ІА «Світ освіт».
Відповідно до умов конкурсу, учням пропонується придумати слоган компанії, який би найкраще відображав її діяльність.
«За умовами конкурсу, учасникам потрібно надіслати повідомлення із слоганом компанії Asept. Учасникам також потрібно вказати прізвище, ім’я по батькові та контактний номер телефону. Компетентне журі обере найкращих творців коротких повідомлень. Переможець акції отримає грошовий подарунок у сумі 3000 гривень. Особи, які займуть друге та третє місце – набори від Aseptдля всієї родини», - повідомила головний редактор порталу osvita.com Леся Куруц.
Акція триватиме до 1-ого червня.
Повідомлення від учасників приймаються на електронну адресу: konkurs@osvita.com.
*Детальніше про компанію Asept – тут.

четверг, 19 мая 2011 г.

Вища освіта у Польщі: погляд українськими очима


Зараз більшість батьків українських абітурієнтів розмірковують про найближчі перспективи навчання своїх чад. Звичайно, хочеться найкращого і за недорогу ціну, але чи можливо це? Портал osvita.com вирішив не зупинятися виключно на роздумах, а з’ясувати, чи така освіта в Європі, як про неї говорять, і скільки це коштує. 
Цікаво, але на питання про вартість навчання вдалося отримати відповідь одразу. З’ясувалося, що вчитися у виші Польщі, отримати диплом європейського зразка і ще чимало переваг до нього (про який піде мова далі) можна дешевше, ніж у Києві. На жаль, про це знає не так багато людей, тому прийнято вважати, що європейська освіта - не для «простих смертних».
Безумовно, багато країн Європи та світу до цих пір встановлюють високі ставки оплати за навчання для іноземців, у тому числі і Польща. Однак саме поляки останнім часом запровадили спеціальну пільгову програму навчання - виключно для наших абітурієнтів. Домовленості Корпорації «Українсько-польський центр академічних обмінів» із польськими ВНЗ та університетськими організаціями дозволяють вчитися в Європі всього за приблизно 1000 євро на рік! Але про все по порядку.
Отже, в квітні відбулося два освітніх тури до Польщі, в рамках яких вдалося подивитися кілька європейських міст та університетів, познайомилися особисто з викладачами та студентами з України, котрі навчають у сусідній країні й не тільки.
Усіх учасників екскурсії найбільше вразив дух польських вишів - справжніх «альма матер», а також справив враження сам європейський розмірений спосіб життя: низькі ціни, культурність у всіх сферах, високий рівень освіти та якості побуту на всіх соціальних рівнях.
Що стосується студентів, то більшість із них прагне жити в гуртожитках, не зважаючи на те, що їхня вартість становить навіть трохи дорожче квартири, яку також без проблем можна винайняти. Переваги гуртожитку очевидні: комфортні чисті кімнати на двох, розташування близько до університету, сервіс - варто лише попросити замінити лампочку або протікає кран - тут же прийдуть і все виправлять.
Із 2004-ого року Польща - член Євросоюзу і з 2007-ого - Шенгенського договору. Тому для українських студентів на цій території відкриваються величезні можливості: від подорожей без віз по всьому Шенгенському простору до навчання в найпрестижніших вишах Європи. У кожному університеті діє програма по обміну студентами - Еразмус Мундус, яка фінансується за кошти Євросоюзу і дає можливість студентам навчатися в будь-якому вподобаному ВНЗ Європи протягом одного або двох семестрів. Для того, щоб скористатися програмою, потрібно лише знання мови і бажання. Усе інше - висока стипендія та питання з переїздом допомагає вирішити керівництво університетів та студентська організація. Таким чином, вступивши до будь-якого вишу Польщі, ви можете безперешкодно поїхати вчитися до Англії, Франції, Італії чи в будь-яку іншу країну Євросоюзу.
«Учельні»
Наше звичне «виш» у Польщі називається «учельня». Більшість навчальних закладів  перебувають у студентському місті Ополє. Містечко можна назвати  дивовижним, насамперед, через співвідношення студентів на душу населення. Як стверджували самі викладачі, кожен третій житель міста - студент. Природно, завдяки такій концентрації студентства на невеликій території, в місті жити весело, хоча і  безпечно, на відміну від деяких інших польських міст чи навіть столиці, де злочинність набагато вища. Варто також відзначити, що Ополе - дуже старе місто. Воно довгий час належало Німеччині, зараз - це столиця однойменного воєводства Польщі. Там  розміщені Опольський державний університет, Опольська політехніка, Вища школа управління та адміністрації, Вища школа ім.Богдана Янського та ряд інших університетів.
«Основне завдання нашого університету - підготувати компетентних співробітників для роботи в європейських компаніях. Для цього ми приділяємо велику увагу практичним заняттям, - говоритьдиректор Інституту Політології Опольського державного університету Веслава Пьонтковська-Степаняк. - У нас уже навчається більше 40 студентів із України, в основному вони вивчають міжнародні відносини та політологію. Ми допомагаємо їм освоїтися в Ополе через органи студентського самоврядування, які допомагають і в розселенні, і в адаптації іноземців. Велику підтримку надають і польські студенти. У нас люблять молодь із України, до неї добре ставляться», - посміхається пані директор.
Життя студентське
«Я радий, що є можливість отримати європейську освіту за такі невеликі гроші. Тим більше, ні для кого не секрет, що в Україні студенти платять не тільки за навчання, але і за здачу сесії. Тут такого немає. Треба вчитися й самому здавати іспити, але це не складно, викладачі добре ставляться, з розумінням», - говорить студент Опольського державного університету, факультету міжнародних відносин Влад.
Студент факультету журналістики Опольського державного університету Шимон із Польщі розповів, чим займаються студенти, коли не ходять на пари: «Наприклад, я щодня працюю в нашій радіостудії і в телестудії, мені подобається створювати програми, робити ролики. Влітку я хочу піти на практику в міську телекомпанію, там багато наших випускників працює. Взагалі, вчитися не важко, я люблю вчитися!»
Багато студентів журналістики проводять час у телестудії, навчаючись робити програми самостійно. Їх у цьому ніхто не обмежує і практично не контролює. У Європі студентське самоврядування дійсно самоврядне: у них є широкі права, немаленькі бюджети і можливості впливати на політику вузу.
До речі, зовсім не схоже, щоб студенти кудись поспішали, про щось переживали, боялися, хоча у них велика навчальне навантаження. Із першого курсу студент повинен освоїти крім основних дисциплін, ще й практичні навики, які необхідні для сфери його роботи, інакше він буде неконкурентоспроможний у подальшому працевлаштуванні.
Великою популярністю користується волонтаріат, рекомендації від колишніх роботодавців та керівників волонтерських організацій дають випускникові величезну перевагу у працевлаштуванні перед тими, хто «тільки вчився».
Нормальна комерція
Цікаво, що в Польщі практично не має різниці між державними та приватними вишами. Тобто обидва освітніх інститути існують, в основному, на власні кошти і прагнуть до підвищення свого рівня, аби привернути більше студентів і дати кращу освіту.
Вища банківська школа в місті Хожуві - один з кращих вишів Польщі з економічних та управлінських спеціальностей, незважаючи на те, що він - приватний. Польські роботодавці змагаються, щоб отримати на практику і на роботу найуспішніших студентів цього вишу. У Вищій банківській школі навчається і наш земляк, Роман. Він вступив туди в березні цього року, оскільки в комерційних ВНЗ Польщі проходить набір два рази на рік – у вересні та березні.
«Мені тут все дуже подобається, викладачі та всі співробітники університету намагаються допомогти і в розселенні, і в навчанні, і в працевлаштуванні. Коли я шукав підробіток, то звернувся в Бюро кар'єри при Вищій школі. Там мені допомогли знайти гарне місце для підробітку на час навчання», - каже Роман. За його словами, з роботою для студента у Польщі проблем немає – було б бажання.
«До нашого навчального закладу висуваються такі ж вимоги, як і до державного. У принципі, у нас навіть одні й ті ж викладачі. Багато професорів читають лекції у кількох вишах, вранці - в державному, після обіду - в приватному », - говорить декан Вищої школи імені Б.Янського в Ополе пані Катажина Постшеднік-Лотка. За словами пані декана, у цієї категорії навчальних закладів навіть є переваги, порівняно з державними. Так, вони можуть створювати спеціалізації на факультетах в залежності від вимог ринку і бажань студентів: якщо збереться група з 15-ти осіб, бажаючих вивчати нову спеціальність, то університет без проблем її створює і потім видає диплом.
Така гнучкість приватних університетів в Європі користується великою популярністю у роботодавців, багато з яких «замовляють» собі студентів згідно з останніми віяннями і вимогам ринку. При цьому навіть якщо студент вступає в середині року, він закінчує його як і всі - влітку. Державні ВНЗ таких можливостей позбавлені.
«У Польщі не існує такої недовіри до приватних ВНЗ, як у нас. І хоча в цілому, державні університети користуються великим авторитетом - в основному, завдяки своїй історії. Однак у Європі, якщо будь-який вищий навчальний заклад навчає студентів, він робить це чесно і за всіма державними стандартами», - розповів osvita.com голова правління Корпорації «Українсько-польський центр академічних обмінів» Олексій Москаленко.
Висловлюємо вдячність за допомогу при підготовці матеріалу Корпорації «Українсько-польський центр академічних обмінів»
Автор: Леся Куруц

Електронні підручники: необхідність чи забаганка?


ожна сім’я хоче дати дитині хорошу освіту. Батьки прагнуть, аби їхні школярики мали найкращі знання і не відставали від своїх закордонних однолітків. Сьогодні в Україні та світі все більшої актуальності набуває питання впровадження в школах електронних підручників. Цією темою переймаються посадовці, науковці та, в першу чергу, батьки. Адже саме вони найбільше зацікавлені у покращенні начального процесу та підвищенні якості знань своїх дітей. Які переваги навчання із використанням електронних підручників? Чи можуть замінити електронні підручники стоси книг для учня? Чи покращить впровадження новаторства рівень знань сучасних школярів? Про все це дізнавався портал osvita.com
Знання за плечима не носити: 6-10 кілограмів книг чи один електронний пристрій?
 Як зазначив керівник проекту «Відкритий світ» Ігор Курусвпровадження електронних підручників має ряд переваг. Перш за все, перехід на електронні підручники розвантажить плечі школярів.
«Крім підручників діти носять зошити, шкільне приладдя та часто беруть до школи додаткову літературу. Сьогодні вага школярського портфеля коливається в межах 6-10 кілограмів. Гранично допустима вага рюкзака для учня молодшої школи до двох кілограмів, а для учня старших класів - до п’яти. Для порівняння рюкзак дорослого туриста для піших походів, який включає в себе верхній одяг, спальники та палатки, не перевищує 18 кілограм. Така ноша негативно впливає на розвиток дитячого скелету, на м’язи спини та пресу. Батьки зазначають, що діти часто скаржаться на біль у спині, який зникає влітку під час канікул», - каже керівник проекту «Відкритий світ».
Розвантажити учнівський портфель може електронний підручник. «Оскільки пристрій здатний вміщувати велику кількість книг, то відпаде необхідність носити за собою паперові підручники, - зауважив Ігор Курус. - Таке нововведення вирішить питання доступності підручників та книг для школярів».
Виконавчий директор компанії «ІТ-інфраструктура», яка випускає електронні рідери «Азбука», Ігор Горайчук наголосив, що учні, наприклад, зможуть крім усіх підручників завантажити повні тексти програмового матеріалу з літератури, різні словники та довідники. «Це дасть змогу під час уроку користуватися великим спектром інформації з різних джерел. До того ж рідери мають вагу близько 200-400 грамів. Тому, я вважаю, що такий вид навчання має перспективу, він був би достатньо корисним, адже, повторюся, дозволив би носити не 5-6 підручників, а один пристрій», - наголосив Ігор Горайчук.
Нові можливості для вчителя: оптимізація навчального часу
Електронний підручник розкриває широкі можливості подачі нового матеріалу для вчителів. Це і мультимедійний матеріал, віртуальні лабораторії, графіка, діаграми, анімація тощо. Пристрій також пришвидшує перевірку засвоєного матеріалу та забезпечує рівні умови його виконання.  Вчитель може провести як експрес-тестування, так і самостійні та контрольні роботи. Тести можуть мати лімітований час. Такий електронний тест «закриється», як тільки пройде відведений час на його виконання. Програма автоматично «виставить» оцінки та покаже найкраще та найгірше засвоєний матеріал.
Для педагога варіантів і нових можливостей безліч. Наприклад, під час уроку можна використовувати ресурси мережі Інтернет. Як зазначав міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник, запровадження системи і нормальне її функціонування згодом дасть змогу забути про слово «карантин».  Адже діти зможуть отримувати знання навіть при епідеміях завдяки он-лайн урокам.
Паперова книга чи електронний підручник?
Дмитро Табачник наголосив, що, по-перше, повного переходу на електронні підручники міністерство не планує. По-друге, позбавляти дітей радості спілкування з паперовою книгою ніхто не збирається.
За словами міністра, наразі МОНмолодьспорту вже провело апробацію і акредитацію вітчизняних електронних підручників із майже 20-ти предметів для 5-8 класів, які розробили в Рівному.
 «Це нове покоління підручників. Набагато менше стає тексту, набагато більше мультимедійного дійства: трьохмірності, анімації. А от співвідношення, скажімо, паперового підручника, який створює з електронним навчально-методичний комплекс, воно виглядає таким чином: приблизно 20-25% – це паперові носії, а далі ви захопилися і пішли в абсолютно унікальну подорож в країну там, скажімо, фізики чи державу географії», – зауважив Дмитро Табачник.
«Електронний підручник (навіть найкращий) не може й не повинен заміняти книгу. Так само як екранізація літературного твору належить до іншого жанру, так і електронний підручник належить до зовсім нового «жанру» засобів навчального призначення», - зауважує у своєму науковому дослідженні кандидат психологічних наук (Інститут Педагогіки АПН України) Валентина Доротюк.
Дослідниця переконана, що електронний підручник повинен максимально полегшити розуміння та активне запам'ятовування найважливіших понять, тверджень і прикладів, залучаючи «до роботи» слухову та емоційну пам'ять. Текстова складова повинна бути обмежена - адже залишаються звичайний підручник, папір і ручка для поглибленого вивчення вже освоєного на комп'ютері матеріалу.
«Електронний підручник - це незалежний засіб навчання, без емоцій і упередженого ставлення, адже перед комп'ютером усі рівні, і неможливо назвати суб'єктивною ту оцінку знань, яку дитина отримала від електронного «учителя», - зазначила Валентина Доротюк.
Дослідниця вважає, що електронний підручник також виконує роль нескінченно терплячого наставника, надаючи практично необмежену кількість роз'яснень, повторень, підказок. Час уроку використовується ефективно і не витрачається на дисциплінарні зауваження, які відволікають від мети уроку весь клас.
Як навчати дитину, або Про що турбуються батьки?
Світлана (Київ), домогосподарка, мама восьмирічного Ігоря:
«Електронні засоби, звичайно, підвищують зацікавленість дитини. Але, на мою думку, цей інтерес швидко минає, де починаються зусилля. Моєму синові, наприклад, навчальні ігри швидко набридають. Вони змушують думати, виконувати математичні дії, а не сліпо вгадувати. Діти ліниві по суті і навчитися їх потрібно часто примушувати. Навчальні ігри як навчання вимагають розумових зусиль. Електронні книги потрібні, але не як засіб зацікавити дитину, бо тоді це марно витрачені кошти. Їх доцільно вводити як одне з джерел інформації.»
Катерина (Київська область), вихователь, мама 13-річного Андрія:
«Це гарна ідея, однак не знаю, чи буде доступною вона нашим дітям. Можливо,  для столичних батьків електронні підручники будуть по кишені, а от нам доведеться сподіватися лише на державні кошти. Я працюю в дитсадочку, а чоловік лише «в сезон» на заводі. Ми не можемо собі дозволити навіть в кредит ноутбук. Змушені користуватися стареньким комп’ютером, який підібраний майже зі смітника. Дачники хотіли викинути і запропонували нам – ми не відмовилися. Про Інтернет я взагалі мовчу. У сусідів є, але теж не дуже гарної якості. Для роботи ходжу «жебракувати» до них».
Георгій (Дніпропетровськ), підприємець, батько трьох дітей:
«У наших старших дітей (12 та 14 років – ред.) «лімітований» доступ до комп’ютера. Інтернет використовують виключно для навчання і дуже рідко. Молодшого (6 років – ред.) взагалі поки не пускаємо до комп’ютера. Діти сприймають це нормально. Ми з дружиною, вважаємо, що краще проводити більше часу з дітьми на природі. Ходити з ними на виставки, до театру, на цікаві заходи. Діти годинами просиджують в Інтернеті в тих сім’ях, де батьки не приділяють їм достатньої уваги. Ідею введення електронного підручника підтримаю тільки в тому випадку, коли він використовуватиметься на уроці дуже в обмежених кількостях. Здоров’я моїх дітей для мене важливіше. Адже будь-який електронний пристрій впливає на зір».
Ігор (Одеса), лікар, батько двох дітей:
«Електронні підручники – корисне запровадження. Вони розширюватимуть кругозір дитини. Покращуватимуть засвоєння знань, адже «вмикається» зорове сприйняття. Але запроваджувати їх як «замінник» учителя та книг не можна. Дитина повинна мати змогу відповідати біля дошки, це формує навички спілкування, правильного висловлювання своєї думки, обґрунтовування міркувань. З Інтернетом я б і сам учив дитину, але віддаю її до школи, бо наші вчителі одні з кращих у світі. Вчитель завжди знайде потрібні слова, щоб пояснити, те, що дитина не зрозуміла. Навіть найрозумнішій машині не під силу індивідуальний підхід і тонкощі психології та педагогіки».
Коли ж чекати нових підручників у школах?
«Освіта це досить консервативна сфера. Говорити про якесь швидке впровадження не можна. Я собі ставлю за мету як керівник проекту зробити цей проект модним, - зауваживІгор Курус, - Дітей не потрібно змушувати переходити на ІКТ-роботу. Треба намагатися зробити так, щоб батьки самі хотіли перейти працювати на ІКТ, щоб діти вчились із застосуванням новітніх технологій. Так як зараз батьки шукають хорошу школу, хорошого вчителя. Наш план – це 4 роки, але це тільки середня школа, тобто 5-9-ті класи. Якщо воно піде нормально, то тоді будемо впроваджувати цей проект у початковій школі».
 «Впровадження електронних підручників має перспективу. Розробникам електронних пристроїв потрібно підвищити «вандалостійкість». Тобто пристрій має бути не чутливим до ударів, і різних «несприятливих» умов, щоб дитина не поранилася і це не завдало збитків батькам, - зазначивІгор Горайчук, -  Наразі я не готовий прогнозувати, коли на ринку з’являться такі продукти. Можливо рік-півтора. Уже є перші зразки, вже є технології відпрацьовані, які допомагають підвищити «вандалостійкість» таких пристроїв. Але поки що вони носять не серійний характер».
Як зробити навчання корисним: поради психологів
«Електронні підручники значно підвищують інтерес дитини до навчання. Наочність сприяє кращому засвоєнню інформації, нових знань і навичок. Але електронні книги повинні використовуватися на уроках як допоміжні засоби. - зазначила педагог-психолог Оксана Мащенко. - Дітям необхідне спілкування з живою людиною. Вчитель може використовувати на уроках різноманітні електронні пристрої, але не більше 10-15 хвилин. Однак дитина не повинна працювати з електронними носіями інформації на кожному уроці».
Психолог порадила педагогам ретельно відбирати мультимедійні матеріали для уроків.  Картинки не мають бути занадто яскравими та не повинні нести агресивності.
«Дитині варто знайомитися з комп’ютером не раніше, ніж із 14 років, а працювати за комп’ютером не більше 30 хвилин на день»,- вважає психолог Тетяна Шаповал.  
За словами психолога, звичайні ігри негативно впливають на психіку дитини. Після проходження рівнів гри у дитини підвищується артеріальний тиск, прискорюється серцебиття, погіршується самопочуття. «Дитина має сприймати комп’ютер більш свідомо як помічник в навчанні, а не як забавку», - каже Тетяна Шаповал.
«Навчання має бути ефективним» - думки вчителів
Алевтина, вчитель англійської мови (Київ):
«Мої закордонні колеги вже давно користуються електронними підручниками. Учні використовують електронну книгу як маленький портативний комп’ютер - і нічого більше. Діти не носять до школи ані зошитів, ані книг. Застосування на уроках електронних підручників покращить рівень знань учнів. Адже завдяки доступу до Інтернету і використанню різних інтерактивних завдань, діти отримують більше нової інформації, більше розвиваються».
Ірина, вчитель фізики (Дніпропетровськ):
«На мою думку, важливим є не сам перехід на електронні підручники, а їх наповнення. Сьогодні і паперових підручників багато, але серед них хороших мало. Ввести електронний пристрій недостатньо. Вчителі мають отримати хороші електронні підручники з добре продуманою системою подачі матеріалу. При цьому має залишатися місце для творчості й самому вчителю. Щоб можна було додавати власні презентації, діаграми, відео і т.д. Процес навчання має бути ефективним, а рівень знань – високим».
***
Час покаже наскільки доцільно впроваджувати електронні підручники у школах. Головним, звичайно, залишається здоров’я дітей та рівень їх знань. Важливо, аби процес навчання став кращий і комфортнішим.
Автор: Олеся Люлька

среда, 20 апреля 2011 г.

Студентське відпрацювання: заслання на каторгу чи підтримка держави


Батьківщини вклала гроші в твоє навчання, тому маєш повернути три роки на її благо. Студенти-бюджетники, особливо випускних курсів, по-різному сприймають такі обов’язкові вимоги до навчання за бюджетом. Частина вважає це перевагою, оскільки принаймні у такий спосіб вдасться працевлаштуватися. Більшість каже, що якщо відпрацювання є обов’язковим, то краще навчатися в приватному виші, і працювати там, де заробітні плати вищі. Та й три роки жити на мінімальну зарплату не надто просто. Разом із тим, є ще одна сторона навчання за державним замовленням – якщо студент не відпрацював три роки, може отримати штраф. Наскільки правомірні такі рішення і як бути студентам-бюджетникам, з’ясовував портал osvita.com.
«Листи щастя»
Минулого тижня кілька десятків харківських студентів отримали так звані «листи щастя» - керівництво вищих навчальних закладів у такий спосіб нагадало студентам про обов’язкове відпрацювання за місцем призначення. У листах йшлося, що у разі відмови  студент буде змушений відшкодувати державі витрати на навчання.
Реакція міністерства на «щастя»
Директор департаменту вищої освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Ярослав Болюбаш в ексклюзивному коментарі osvita.com повідомив, що такі дії Контрольно-ревізійного управління, котре приймає рішення щодо штрафів, із одного боку, є неправомірними. Справа в тому, що у такому випадку порушується Конституція України. 
«Це пов’язано з тим, що КРУ посилається на постанову Кабінету Міністрів, яка була прийнята ще в 1996 році. І її прийняття на той час базувалося на ті нормативи, які існували. Однак часи змінилися. А за 15 років цей документ жодного разу не змінювався, не трансформувався, незважаючи на те, що вносилися зміни до Закону України «Про вищу освіту» та до ряду інших законодавчих актів. І на сьогодні сталося так, що ця постанова входить у законодавче протиріччя. Тому що сьогодні запровадити у тому форматі дію тієї постанови, це значить, що треба свідомо орієнтувати керівників вищих навчальних закладів на те, щоб вони просто порушували, в першу чергу, Конституцію України і ряд інших законів», - зазначив Ярослав Болюбаш.

На руку державі = на користь студенту
Як повідомив начальник відділу моніторингу вищої освіти МОНмолодьспорту Микола Фоменко, пропозиції міністерства щодо врегулювання питання про відпрацювання надсилалися вже вісім (!) разів. Однак, як каже держслужбовець, у цьому випадку має бути консолідована робота з іншими відомствами. «Це положення треба погоджувати разом із Міністерством праці, Мінекономіки та Мінфіном», - зауважив Микола Фоменко.
За словами начальника відділу моніторингу вищої освіти, у МОНмолодьспорту підготований проект розпорядження Кабінету Міністрів, на підставі якого у всіх вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації створили підрозділи сприяння працевлаштуванню випускників і студентів. «Це є не уніфікована структура, однак це центр, який займається моніторингом вакансій на ринку праці кожного регіону. Як на практиці ми бачимо це? Студент на випускному курсі звертається до цього центру і просить допомогти знайти йому роботу. При цьому вказує свої критерії. Вони (випускники, - Ред.) вже дорослі люди і знають, чого хочуть. Думаю, і самі роботодавці будуть зацікавлені в цьому», - розповів Микола Фоменко.
На запитання, як бути випускнику, якщо керівництво університету змушує відпрацьовувати три роки у державній установі, працівник міністерства відповів, що з цього приводу проводиться ретельна робота з керівниками. «Наприкінці минулого року ми підготували керівникам вищих навчальних закладів лист щодо того, щоб вони припинили вимагати від студентів обов’язково працевлаштування у державних структурах за спеціальністю. На практиці це виходить так: приходить заступник декана і каже, що всім потрібно принести довідку про працевлаштування. І от випускники мають принести цю довідку, що їх беруть на роботу. Після цього деканат, університет звітує, що у нас таке гарне працевлаштування. На жаль, насправді, це не так. Ця довідка зазвичай купується. І якщо вони сподіваються, що ми будемо закривати на це очі, то цього не буде. Ми бачимо і знаємо, як це все робиться. Це все формалізм чистої води», - зазначив експерт.
Микола Фоменко наголосив, що попри те, що питання про відпрацювання не може бути вирішеним упродовж кількох днів, «міністерство від своєї позиції не відступить». «Тому,  що іншого шляху я просто не бачу. Випускникам треба допомогти. І взагалі я не розумію, чому ставлять такі вимоги: випускникам треба відпрацювати три роки. Чому не чотири, не п’ять? Випускникам профтехучилищ, наприклад, треба відпрацювати два роки. Цього я не можу зрозуміти. У заслання відправити дитину, як це можливо? Держава повинна заохотити випускника працювати в селі чи на державній службі», - наголосив посадовець.
І за, і проти
Лідер Всеукраїнської молодіжної організації «Совість і Надія України» Володимир Крейденко дивується, чому подібне зауваження з’явилося лише цьогоріч, адже невідповідність у правовому полі існує ще з 1996-ого року. «Однак моя позиція – відпрацьовувати треба, тому що держава вкладає в тебе гроші, отже і ти повинен віддячити державі. Проте має бути створений чіткий механізм цього відпрацювання. Наприклад, чому студенти мають відпрацьовувати три роки, не два чи чотири? Це ж ніде не визначено. Це як палка з двома кінцями. Інший бік: чому потрібно працювати три роки на одному місці, навіть якщо в державній установі? Можуть змінитися обставини. Людина переїхала в інше місто, або у цьому ж місті запропонували роботу з кращими умовами, але при цьому це справді державна робота. Ще одне зауваження: чому студенти не можуть працювати в приватних структурах, вони ж також сплачують податки? Нюансів багато, і їх потрібно врахувати в новому Законі «Про вищу освіту», аби потім не виникало подібних колапсів».
Член національного комітету кампанії «Молодіжна варта: молодь за вами спостерігає!», провідний експерт Інституту Політичної Освіти Олександр Солонтайрадить тим, що хто виступає за ідеї відпрацювання, почитати Конституцію України. «В ній чітко сказано: вища освіта в Україні безкоштовна на конкурсних засадах. Отже, людина, котра отримала право здобувати вищу освіту за державним замовленням, вона пройшла конкурсні засади. Адже не всі отримують безкоштовну освіту, а лише ті, які виконали умови Міністерства освіти і науки. Таким чином, якщо людина отримала на конкурсних засадах право навчатися за державним замовленням, про яке відпрацювання може йти мова?», - каже Олександр Солонтай.  
Член «Молодіжної варти» зауважив, що у випадку з відпрацюванням не можна досягти потрібного для держави результату. «Хай влада створить нормальні умови роботи в бюджетних установах, заохотить, вирішить базові проблеми і тоді не потрібно буде нікого заганяти. Нікого не треба змушувати відпрацьовувати. Люди самі будуть на конкурсних умовах боротися за таке місце роботи. Людина, яка отримала вищу освіту, – це вже розумна людина, молода, освічена 22-23-річна людина. Я вважаю, що повинен бути механізм, побудований на чесності, на демократії, на ринковій економіці, заохоченні Будь-яка робота, яка робиться з примусу, є неякісною», - зазначив член молодіжної організації.
«Я абсолютно впевнений, що всі студенти після закінченнябудь-якого вишу мають працювати. Для того вони й отримують спеціалізацію, певні професійні навички і знання. Однак мова про всілякі закріпачення взагалі не може йти. Проте треба передбачити здорові норми, які дозволять, по-перше, проходити виробничу або іншу практику, і таким чином краще готуватися до працевлаштування. По-друге, передбачити можливість відпрацювання не «по рознарядці», а за пропозицією від держави щодо роботи в кількох інституціях. Бо вносити формалізм як імітацію – це злочинно. Я сам закінчував виш і розумію, як ці всі довідки видаються, і таких майже 90 з копійками відсотків. І це врешті-решт призводить до того, що маємо таку саму оманливу і неправдиву систему освіти», - наголосив голова ВМГО «Студентська республіка», Голова Народно-демократичної ліги молоді Павло Вікнянський.

Устами студентів говорить істина?
Ірина, ПНПУ імені К.Ушинського (Одеса)
«До останнього часу ситуація з 3-річним відпрацюванням сприймалася студентами-бюджетниками як належне. Ніхто не замислювався, що може бути інакше, принаймні я таких випадків не знаю. Тому особисто у мене ця ситуація викликає обурення і купу запитань до студентського самоврядування, до керівництва вузів і до міносвіти. Про кількість марно витрачених державою грошей на освіту бюджетників та про кількість грошей на хабарі заради «липових довідок» я взагалі мовчу».
Роман, ЧНУ ім. Ю.Федьковича (Чернівці):
«Вважаю, що відпрацювання потрібно. Ну, хоча би для того, щоб мати якийсь старт. Більшість роботодавців одразу хочуть бачити випускника з досвідом роботи. А де його взяти? Тому ці три роки – це добрий фундамент для старту. Але інше питання: як отримати направлення у хороший навчальний заклад, а не в сільську школу, яка за сотні кілометрів від обласного центру і де можливостей для розвитку не так багато».
Остап, ЛНУ ім. І.Франка (Львів):
«Звичайно, я розумію цю ситуацію, яка роками не вирішується. І, ясна річ, що це не є нормально. Ймовірно, треба знайти якісь види, способи, механізми повертання коштів державі. Але саме такі методи - висилання за направленням кудись ген-ген - нікуди не годиться, бо є примусом, якого не повинно бути».
Іван, РДГУ (Рівне):
«Вважаю це прийнятним у тому випадку, коли держава може забезпечити молодому спеціалістові достойні умови праці і проживання. Були такі варіанти, коли моїх колег, які колись закінчували медколедж, відправляли на роботу в далекі села, де у ФАПі були лише гумові чоботи, або коли випускників педагогічних вузів направляють у села на півставки і доводиться жити у якійсь«врємянці», у якій електрика була ще може за часів Брєжнєва».
Не такий страшний вовк, як його малюють?
Нещодавно у прес-службі МОНмолодьспорту  надали роз’яснення керівникам вишів, реагуючи на інформацію, що з’явилася у ЗМІ, щодо вимагання окремими ВНЗ грошей від випускників-бюджетників, які не відпрацювали три роки за місцем призначення.
«Будь-які матеріальні претензії до випускника вищого навчального закладу, підготовка якого здійснювалась за державним замовленням, є неправомірними, тому що відсутні правові механізми, які б зобов’язали його відшкодувати до державного бюджету вартість навчання», – зазначається в документі.
Можливо, не такий страшний вовк, як його малюють. Якщо випускник хоче працювати в державній установі, то чому ні? Однак якщо випускник знайшов кращу роботу, приміром, у приватній структурі, то для чого псувати три роки його життя заради, наприклад, тієї ж сільської школи?
Після пояснень експертів стає зрозумілим, що відпрацювання не належить до категорії «обов’язкове». Однак після думок молодих лідерів та студентів виникає чергове запитання: як зробити відпрацювання не каторгою, а підтримкою держави. Разом із цим очевидним залишається одне: у новому законі «Про вищу освіту» й одні, й інші думки мають бути враховані. 
Автор: Леся Куруц
osvita.com