Дитина, школа і я (погляд не редактора, а людини)

Вже вдесяте починаю писати текст. Чи то я так хочу сподобатися іншим, чи то справді не дуже пишеться. Але справа в тому, що писати є що. Є чим поділитися, і є що сказати.  

Хочу поділити власними думками, не нав’язуючи якісь ідеї і не змушуючи вас читати портал osvita.com. По-перше, вважаю, що важко змусити сучасну людини щось зробити. По-друге, переконана, що будь-яка справа, зроблена примусово, не дасть ніякої користі. Та й сама вирішила створити блог (до речі, він буде не мої особистим – журналісти також ділитимуться думками) не для самореклами, а для того, щоб бути ближче до користувачів та всієї Інтернет-спільноти.

Ліричний відступ завершився. Тепер можна згадати і про освіту. Пригадуєте свої шкільні роки? Допоки я не працювала на порталі osvita.com, ніколи надто не вникала в суть сучасної шкільної освіти. А виходить, що все так змінилося. У сучасних дітей значно більше можливостей, ніж було свого часу у нас із вами. З одного боку, мені приємно, що діти йдуть в ногу з часом і в курсі багатьох технічних новинок. Якось перед святом Миколая спитала в шестирічної дочки знайомих, чи писала вона листа Святому Миколаю. Дитина, спокійно подивившись на мене, сказала, що не знає його e-mail. Потім готувала публікацію про те, які подарунки хочуть діти від Святого Миколая. З’ясувалося, що шестирічки вже задумуються над поняттями «мир», «злагода», «щастя». І це не може не тішить. Однак, із іншого боку, діти стали більш Інтернет-залежними. Нещодавно ми публікували новину про те, що діти комфортніше почуваються в Інтернеті, ніж у реальному житті. А це вже не може залишати байдужим.

Ще одна думка про сучасних дітей. Їх із раннього дитинства привчають бути сильними, конкурентоспроможними і найкращими. Тут теж два погляди з цього приводу: перше – у такий спосіб у малечі відбирають дитинство, адже вона повинна отримувати позитивні емоції, не боятися показувати їх, бути енергійною і життєрадісною. І, можливо, саме через те, що з раннього дитинства дітей ставлять у якісь рамки, у підлітковому віці все більше неповнолітніх вважає за потрібне належати до якоїсь субкультури, щоб у такий спосіб самовиразитися, показати себе (перш за все рідним) з іншого боку, продемонструвати незалежність. Друге – коли фактично з пелюшок дитині нав’язують, що вона має бути кращою, сильнішою, розумнішою, адже інакше вона буде непотрібна суспільству (яке її потім зрівняє в сірою масою). Відтак, дитина вчиться по-іншому розуміти життя і бути вимогливою до себе.

Я не можу сказати, що всі в редакції думають так само, як і я. І цього не потрібно. Знову ж таки про суспільство. Мені здається, що сучасному світові не потрібно клонів, не треба штампувати однакових людей (із однаковими думками, однаковим баченням проблеми, із однаковими підходами до їх вирішення). Сучасному суспільству потрібні молоді «живі» креативні люди, які вміють бачити різносторонньо, вміють дивитися на життя по-новому і по-новому вирішувати те, що раніше здавалося не вирішуваним. От, власне, з цього треба починати у школі – навчити дитину вірити в себе і вірити в те, що вона зможе. Технологічний прогрес, інформатизація лише сприятимуть цьому.

Я чекаю на Ваші думки з приводу. Хочеться подискутуватиJ 

З повагою 

ЛК